Що не втне Алладін - то можливо здобуде Астрей!?
Ти до мене тулись білосніжно -знедоленим тілом,
Ми не станемо кидати в Небо іржаві сокири
Й озвірілими кігтями ружі лякати людей…
Хай віщунки ведуть! Хай накреслять нам кола в піску!
Хай запалять свічки тонким посохом з чорної криці
І розірвуть на шмаття в двобої з вогнем багряниці
Ненаситних царів,
відновивши Надію крихку...
p/s
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2024
автор: bloodredthorn