Я в пеклі був і бачив ворога впритул
Нестримну лють і жах в його очах
Я чув калібрів вибух і гарматний гул
Тепер мені вже невідомий страх
І матір, що хоронить бездиханне тіло
Яка вже більше не почує голос сина
І батька, що крокує проти танка сміло
Хіба у когось є така відвага й сила?
Такого болю я і ворогу не побажаю
І сивини на скронях в двадцять два
Нестримну лють і розпач відчуваю
І злість… бо вдома точиться війна. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2024
автор: Lost Angel