Нова книга, нові обличчя,
новий місяць і новий відчай.
Тихо хтось за рукав потягнув —
тільки ким-то він був? — я забув.
Нове літо, стара душа.
І за хмарку зоря поспіша.
Буде дощ. Все зелене навкруг.
Тільки де-ж-то ти є? О, мій друг!
Буде свято і буде сміх.
Так по колу — із року в рік.
Знов сухе і дешеве вино,
і вже бачене в сотню кіно.
Далі липень. Спека і грози.
Я палитиму сам на порозі —
виглядатиму вдаль ще із ранку,
й зачиняти не буду фіранки.
Прощавай і привіт. Тиха пісня.
Вдалий танець, невдале місце.
Вже травневі хрущі відкружляли
усе те, що весною ми мали.
Тихо-тихо. І порожньо так.
Поміж вишень старезний знак.
Лиш чому на душі досі сніг?
Та вже літо. І буде сміх.
31.V.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Макс Дрозд