Тихо-тихо

Нова  книга,  нові  обличчя,
новий  місяць  і  новий  відчай.
Тихо  хтось  за  рукав  потягнув  —
тільки  ким-то  він  був?  —  я  забув.

Нове  літо,  стара  душа.
І  за  хмарку  зоря  поспіша.
Буде  дощ.  Все  зелене  навкруг.
Тільки  де-ж-то  ти  є?  О,  мій  друг!

Буде  свято  і  буде  сміх.
Так  по  колу  —  із  року  в  рік.
Знов  сухе  і  дешеве  вино,
і  вже  бачене  в  сотню  кіно.

Далі  липень.  Спека  і  грози.
Я  палитиму  сам  на  порозі  —
виглядатиму  вдаль  ще  із  ранку,
й  зачиняти  не  буду  фіранки.

Прощавай  і  привіт.  Тиха  пісня.
Вдалий  танець,  невдале  місце.
Вже  травневі  хрущі  відкружляли
усе  те,  що  весною  ми  мали.

Тихо-тихо.  І  порожньо  так.
Поміж  вишень  старезний  знак.
Лиш  чому  на  душі  досі  сніг?
Та  вже  літо.  І  буде  сміх.


31.V.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Макс Дрозд