І музика текла, неначе рідна,
і ти була ще зовсім не чужа...
Мабуть, ота весна була потрібна,
бо знов до неї тягнеться душа.
Рояться свіжі спогади де круки,
а давні — де не злічені літа,
де посмішка твоя і теплі руки,
і в сутінку голівка золота.
Неначе й не ходили спільним шляхом,
росу не колисали на стерні...
Лети собі у справах, пізня птахо,
бо час уже молитися мені.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Олександр Таратайко