Мій коханий, не здайся хоч ти,
ще чекають на тебе вис֨оти.
Вибирайся з тенет темноти,
підбери нам божественні ноти.
Не дозволь заржавіти струні,
тільки в русі затаєні сили.
Ми в тилу, але ми – на війні,
наше слово не щезне в могили.
Пам’ятай, любий, ми – журавлі!
Не біда, що підранена мила.
Не томися в журбі на землі,
лише в небі міцнішають крила.
Є сказати про що – говори,
кожна зустріч для когось повчальна.
Я зі сцени зійшла до пори,
тож не злися за миті мовчання…
Наша правда у наших руках,
наша місія – істини слово.
Знаю, магія надто стійка,
і чаклунство не є випадковим.
Не здавайся, коханий, лети,
хай не тішиться ворог затятий.
Ми відкриємо інші фронти,
від розлуки кохання відтяти.
Засіріла ледь-ледь далина,
змахом крил тихо виплинув досвіт.
Щастя істинне – вічна війна,
де нема переможців і досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2024
автор: на манжетах вишиванки