І битва йде на виживання,
На жаль вона ще не остання,
Лихих новин вже через край,
Де пекло наповза на рай!
У Війни немає вихідних,
Ні перерв немає, ні спочинку,
Тільки перекурить на хвилинку
Й знову б'є у серце і під дих.
І не знає вихідних Війна,
І на кожнім кроці вона чинить
Беззаконня, - бід усіх причина,
Бо абсурд з абсурдів - це вона.
Відпочинку у Війни нема, -
До кривавого працює поту,
Кров товче у ступі, наче воду,
Доки не накриє всіх пітьма.
Вівтарі Війни - це кров і прах,
Там де на нулі життя і мудрість,
Там Війна, як абсолютна дурість,
Свій бере початок в головах.
Коли розум втрачено і сенс
Існування щастя, як такого,
То тоді безумство вже надовго...
Та розпаду включено процес
Антиістини, ілюзії дзеркал,
Де Війна зриває перепони,
Набирає лютого розгону,
Підіймає свій кривавий вал.
Йде Війна! Кривавий вічний бій
Між Добром і Злом без компромісів,
Де всі видно пекла, раю риси, -
Янголи зійшлись і бісів рій.
Це зійшлися Світ і Антисвіт!
Смерть в Війні, неначе її писар, -
Мертві душі вносить у свій список,
Чисті і нечисті душі в звіт.
У Війни немає вихідних!
Та невже немає їй зупину,
Як спинить Війни зловісний хід?!
Скільки віддуватися за всіх
І життям платити безупинно?!
Рветься з усіх сил на Божий Світ
Зло, що накопичилось донині!
Як достукатись до Бога так, щоб Він
Всі закрив портали для всіх війн!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2024
автор: Рунельо Вахейко