МАЯННЯ ХРОНОСУ КРІЗЬ ГОСТРОТИ ВІЧНОГО

Соната

                             Ісусу  Христу,  сяйву  Іпостасі  Отчої,
                             і  Пречистій  Богоматері  —
                             світло  присвячується!


1

Вчора  інакше  тактувалось  
віття.
Весна?  А  що?
сторч  і  нахильці  
п’ють  —  
поліття!  —  й  проліття!!


Все  пʼє!  —  не  лише  віття
І  їдь,  лети…  біжи!
і  ненароком
те  візьми  й  переможи
якщо  ті  очі  сяють
й  світять,
Боже!
а  музика  все  припарканена
й  ще  незумисно  їй
скажи…


до-слівне  перемелюється  —  жить
музика  плаче  стиха
їй  –  ще  скажи…


2

То  ви  ніби  качалки  тихі.
І  макогони  стали  слухачами
               що  ви  і  —
               по  паркетах
               й  на  кімнатах
               задеревʼяніли…
               чи  й  дерев’яно  стали  стукачами
               об  що  то  стукаєтесь?
я  —  ваш  вихід
               (  в  війні  чоловіків  з  жінками)


Це  сердечність
чи  стало  тихо?


це  —  слово  вас  не  обігнало…
чоловік  обігнав?
жінка  обігнала?
і  не  одна
це  був  ваш  вихід
чи  й  стало  тихо
це  —  слово
вас
не  обігнало…


чоловік  нехай  трима
любов’ю  Христа  
свою  жінку  
Господи,  хоч  би  міста
Не  окачалило
Щоб  серце  —
Слухом  стало!..


3

Про  що  спірея
ну  як  я  неправильна
тут  прихудожнившись
                   враз  натякає?
       над  —  «синій-та-електрик»?
                           над  —
                 «синій,  та  електрик»
вхід  в  безмежжя
   — вхід  із  раю…
безмежжя  безбережності  розмаю
в  синь  нагнітає
проте
цвіте
понижче  —  май  і  
мається!..


15.05.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богоматері

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович