Лишають світ живих знайомі й рідні,
Ідуть, змирившись, тихо із цього життя.
Я безпорадна в горі і самітня,
В душі моїй лиш розпач, біль і каяття.
Вагання мучать, докори сумління:
Не все для блага ближнього я віддала,
Робила те, що треба - і що вміла,
Тривогу глибоко у серці берегла…
Були ви добрими у цьому світі,
Правдивими в словах, сумлінними в трудах,
Близькі душею і для серця рідні,
Та завершився на землі живих ваш шлях.
Хоч знаю, що ніколи вже не буде
Ні добрих ваших слів, ні корисних порад,
Але продовжую чекати в смутку
Відвідин, чи хоч телефонного дзвінка…
17.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2024
автор: Martsin Slavo