Напередодні нового ранку
З океану скляної душі
Хотіла дістати слова
Не знайшла - одні піски
Вкотре справи течуть
У напрямку втрат
Захлинаюсь
Тягне хтось
На дно...
Муть!
--
Крах!
Намул!
Тону. Буль!
Цього разу
Легше. Свідків нуль!
Він - крик у легенях
Якби ж то на рану йод,
Лише солоні трунки згуб
Обірвався із прибоєм звук
Тихі дороги у темінь ведуть
Епілогу подібні секунди
В небуття зникає минуле
У схованці глибин чорних
Руку цілує Воланд
Апофеоз долі
Кличе нагору
Безкінечно
По колу
Знову
Вдих!
--
Дощ?
Знизу
Угору
Воістину
Царює сонце
У парі з тобою
Благословенні думки
У світлого серця домі
Переливає святу воду,
Кожну мить з ранку до заходу Бог.
🤍🤍🤍
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2024
автор: MAD_muazel