Та, що дарує життя.

Де  поділись  роки  золоті,
Як  ти  дмухала  в  торті  свічки.  
Рученята  маленькі  твої,  
Прилипали  до  мами  щоки.  

І  твій  погляд  в  зелених  очах,    
Мов  бурштин,  що  застиг  на  весь  час.  
Заблукав  десь  у  мами  в  сльозах,  
Залишивши  бентежність  і  страх.  

Днів  народжень  багато  було,  
Живемо  і  пливем  по  світах.  
Із  роками  сивіє  чоло,  
А  твій  погляд  у  мами  в  очах.  

Доки  мама  жива-ти  дитя,  
Хоч  свічки  задуваєш  сама,  
Пам’ятай  хто  дарує  життя  
І  на  зустріч  чекає  щодня.

23.05.24р.  Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Степан Олександр