[i]…чуєш, брате мій, товаришу мій…
Богдан Лепкий[/i]
чи бачиш, брате-товаришу, ти
як зовнішні вороги – москалі-окупанти
намагаються землю у нас відібрати,
вдертися-увійти
у наші домівки-хати,
щоб разом з онуками і дітьми нас убивати –
знищити…
чи бачиш, брате-товаришу, ти
як зрадники, внутрішні окупанти,
людолови-заготівельники
отримали право вдертися-увійти
у наші домівки-хати,
щоб непокірних нас
разом з онуками і дітьми ґвалтувати –
дух незалежності нищити…
не держава для нас і наша – а ми
кріпаками стаємо державними,
вже не вважаємося людьми,
а що лиш людськими ресурсами…
розпоряджається владна мафія нами,
як рабами
безправними,
чи власними вівцями-баранами
за таємними планами мафії –
і світової, й тутешньої
какістократії –
криваво-кігтистої зграї –
дев`яносто відсотків чоловіків,
як це сталося у Парагваї,
кинути безоружними
у м`ясні штурми,
а жінок, що зостануться вдовами
беззахисними –
у примусові розплідники,
державні гареми
усуспільнити…
і змусити
кріпаків для ясирів і ярем плодити…
отакі
нового суспільного устрою носії,
внутрішні окупанти –
примітивна калька з орди-росії
23.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Валя Савелюк