Вже сотні раз я повертаюсь,
В те саме місце де була,
І кожен раз на себе злилась,
Бо жити б в спокої могла
Але завжди якесь але є,
І ти вертаєшся назад,
І ніби пам’ять все стирає
Хоч розумієш, що не варт.
Далеко в серце затаївши,
Ідеш ти жити новий день,
І не встигаєш зрозуміти
Шукаєш тільки виправдань.
Але глибоко там на дні
Щоразу більша пустота
І скільки б не прощала я тобі
Все не наповниться вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Олеся Глива