Дякую тобі за ранок, мій янголе із окопу!
Дякую тобі надгучно, щоб чули з інших галактик.
Ти лиш живи довго-довго, так нині живуть в Європі.
Як на те воля Божа, вбережи свої землі клаптик.
Дякую тобі дівчинко, чіясь мамо, дружино,
що в руках, замість сумочки, носиш сьогодні зброю.
Ти лиш тримайсь без відчаю, доки молитва лине.
Я ж безкінця читатиму... щоб всі святі ордою
стали тобі на захисті... й вічники - діди, прадіди...
з роду твого великого... сили крізь час несуть.
Я ж безкінця кричатиму людству безгрішно праведних:
- Де ж ви усі поділися, що колись були тут?!
Дякую тобі, янголе, з пікселю, бруду й попелу.
Мужність твоя вершинами наш ще тримає світ.
Ти лиш живи до старості (сивих років) у
спокої...
Ти лиш живи... і житиме весь український рід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Людмила Мартиненко