Павук й Метелик - скрипалі,
А Коник - баяніст.
Бджола й Оса - сопілкарі,
Жук-олень - гітарист,
Солістом Джміль. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Всі на галявині зібрались.
Давненько так не розважались
Птахи' і звірі лісові,
Найбільше тішились малі.
Почулися акорди... Втім,
Подумали : гуркоче грім.
Втяли *... За вуха всі взялись...
Шумлять дерева, лине свист,
Як не старалися артисти,
Ні музики нема, ні хисту.
Тоді оркестр розсівся знову,
Змінивши все, і по-новому :
Оса й Бджола вже скрипалі,
Жук-олень - баяніст.
Метелик, Джміль - сопілкарі,
А Коник - гітарист.
Соліст - Павук. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Втяли... Знов свист, - усі за вуха
Й майнули дружно в ліс щодуху.
Як вже артисти не старались,
Без глядачів навік зостались!
Як умієм, так і пієм * * -
Не завжди це розумієм.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Мораль така : крути, верти -
Артистом вже не станеш ти.
Що не роби і не міняй,
А слух, талант й майстерність май.
Примітка : байка для дітей шкільного віку.
* * Використала народну приказку.
* втяли - завзято виконати, заграти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2024
автор: Галина Лябук