Давай стріляй,
знаю, що знов промажеш,
як ще колись по кнопці блокування.
А якщо влучиш,
то не помру, не страшно,
для нас обох це буде покарання.
Давай стріляй,
спустошуй всю обойму,
в моєму тілі вже немає крові.
Ти зрозумій,
що б'єш не холостими,
і домовини є також дубові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2024
автор: Zak_Marko