Вітер тихо повіває ,хитає смереку
Повернувшись до гнізда клекочуть лелеки.
Розквітає все довкола, скрізь пахне весною
Спів пташиний лине всюди дзвінкою луною.
Вечоріє . Сонце тихо , за гору сідає,
А край столу ситить мати ,синочка чекає.
Сидить вона ,сльози ронить ,молиться до Бога
Бо про рідного синочка не знає нічого.
Десь на сході в важкім бою ,пропав ї хлопчина,
Вона молить , просить Бога повернути сина.
Кажуть хлопці-побратими : «Загинув героєм»,
А в матері в голові думки немов роєм .
Бо ніхто не бачив тіла ,нема що ховати ,
Материнське серце мовить – чекати ,чекати.
Десь за обрієм вже сонце промінці кидає,
Під іконою матуся молитви читає.
І все вірить що синочок поверне до хати
Не на щиті ,а з щитом ,щоб їй помагати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2024
автор: Іван Мотрюк