[i]Коханій дружині[/i]
Моя жінка пахне кокосом і кавою,
Тютюном і моїм майбутнім,
І шматками її колишніх, виставою
Про забутих, але присутніх...
Ще у жінки вічно холодні пальці
І задумливий погляд в бік,
Не на мене, не на своїх коханців,
А на когось, хто ніби зник...
Я кохаю, може не зовсім вміло
І не так, як в старих кіно,
Геть не так, як, напевно, вона б хотіла...
Більше схоже на доміно:
Коли з кожним власним наступним кроком
Я все глибше занурююсь в світ,
Що раніше ніби проходив боком,
А тепер він ламає лід,
Кригу штампів, майже навіки змитих,
Що я сам наставляв в собі...
Я пірнаю в неї, з колін побитих,
З порожнечі, де неживі...
Моя жінка пахне нашим майбутнім
Без старих непотрібних людей,
Мною, люблячим і присутнім...
Пахне щастям спільних дітей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: Аарон Краст