,, Стояла я і слухала весну...
( Леся Українка)"
Стояла я і слухала весну...
Вечірній промінь посміхався,
яскраву зелень лоскотав рясну,
за обрій потім десь подався.
Стояла я і слухала весну...
Соловейко в діброві співав,
мов серенаду, пісню чарівну,
голосно коханій дарував.
А поряд пара сизих голубів,
милувались і воркували,
По черзі до гнізда, що на трубі,
один за одним підлітали.
П'янив густий солодкий аромат
квіточок акації й бузку,
нашіптував мені старенький сад
про юність , вже давно забуту...
...Ідилію порушує війна --
мов звір, завила знов тривога.
Вже поспіль третя зранена весна,
від лютого страждаєм ворога...
І зовсім близько тут тяжкі бої..
Нас захищають воїни-титани.
Вклоняємось їм низько, до землі.
Молитвою, рідненькі, з вами...
Zoja
16.05.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2024
автор: Zoja