ЛІТО
Джмелі рудаві в конюшині
Новій вклоняються добі.
Влови, як посвисти пташині
Невільно будять кров тобі.
Збирає ранок роси в жмені
І розсіває в шир полів,
Щоб вільно дихали легені
Святої матінки землі.
Спинилось сонечко в зеніті,
Срібляться іскри у воді.
Відчуй, як хороше у літі
Душі, одвічно молодій.
Схилився полудень на трави,
Лишає всюди теплий слід.
Глянь, зарум'янились заграви,
Готують днину у політ.
Співає вечір цвіркунами,
Знов роси падають в траву.
Повітря терпко пахне снами.
А я не сплю, а я – живу!
Купаюсь в місячнім промінні,
Змиваю втому із душі.
Й комусь в живому безгомінні
Пишу до досвітку вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2024
автор: на манжетах вишиванки