Так буде не завжди
В синагогу до рабина,
Весь в сльозах, як та дитина,
Весь похнюплений, розбитий,
Завітав Абрам Неситий.
На коліна впав, волає:
- Ребе, ребе, помираю!
Все пропало, все згоріло,
Все життя моє зогнило!
Хату вчора обікрали,
Гроші, золото забрали,
А минулої суботи,
Мене вигнали з роботи,
Ну, а жінка, моя Сара,
Зраджує мене з завгаром,
Син алкаш, дочка повія,
Я вже втратив всі надії,
Як мені з цим далі жити?
Ребе, що мені робити?
- Ти, Абрам, тому убогий,
Що не віруєш у Бога,
Бо по вірі все б було,
І не гнило б, а цвіло!
А тобі я дам пораду,
Як прийдеш додому, зразу,
Витягни із шифонеру,
Аркуш чистого паперу,
І на ньому напиши –
«Так буде не завжди»,
Біля ліжка його май,
І щораночку читай!
А коли мене пів року,
Знов прийдеш у синагогу,
І розкажеш мені, друже,
Як моя порада служе…
Час, кометою майнув,
Строк призначений минув,
Йде Абрам, костюмчик трійка,
Сяє, як нова копійка,
Прям з порогу до рабина:
- Ребе! Що ви за людина!
Ви чудесник, чарівник,
Мій найкращий рятівник!
Все робив, як ви казали,
І неначе манна впала –
Тих, що мене обікрали,
Через кілька днів спіймали,
Всі багатства повернули,
Навіть більше аніж було!
На роботі поновили,
Всі борги мені сплатили,
Ну, а Сарочка, дружина,
Повернулася в родину!
Син покинув оковиту,
Сів завзято Тору вчити,
Моя донька, моя Фіра,
Заміж вийшла за банкіра!
Все чудово, все прекрасно,
Дякую вам, ребе, красно!
- Ну, Абрамчику, друзяко,
Не мені, а Богу дякуй!
Дам тобі, мій друже милий,
Ще одну пораду щиру –
Ти той аркуш не знімай,
Все одно щодня читай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Костянтин Вишневський