Вклонюсь низенько

Твої  пісні  я  слухаю  роками,
У  них  бринять  краса  і  почуття,
Я  передам  чарівність  всю  рядками,
Хай  лине  тихо  в  миле  майбуття.

Та  розкажу  про  них  усьому  світу,
Як  можна  лиш  сказати  про  красу,
Вклонюсь  низенько  чарівному  цвіту,
Що  нам  дарує  зва́бливу  весну.

За  все,  що  може  серце  так  кохати,
Плекаючи  душевні  почуття,
За  те,  що  може  віддано  чекати,
Так,  як  чекає  ненечка  дитя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик