Торкни мене так ніжно-ніжно,
Немов дерева небеса
Або метелик стиглу вишню,
Чи вітер шепче у лісах…
Скажи мені так тихо-тихо,
Неначе ніч в глухім селі
Чи океан у штиль як дихав
Та ранок тоне уві імлі…
Поглянь на мене тепло-тепло,
Мов свіжий моря літній бриз,
І сонце, поки ще не смеркло,
Та попіл, що палав колись.
Відчуй мене так тісно-тісно,
Немов калини цвіт рясний,
Мов плющ, що оплітає міцно,
Чи бджіл вечірній дружній рій…
Кохай мене так чисто-чисто,
Немов ніхто так не кохав —
Тендітно, пристрасно, барвисто…
Кохай, та щоб ніхто не знав…
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Oleksandr Poprotskyy