Грозовіє в серці...

*        *        *
Грозовіє  в  серці,  грозовіє,
Засвітили  пломені  в  очах.
Коротко  спалахують  надії,
Ніби  блиски  ватри  на  мечах.

Вже  Овлур  не  свисне  за  рікою.
Проржавіли  наші  ланцюги.
Кров  поган  духмяна,  ніби  хвоя,
Хоч  забуті  вівтарі  богів.

Відали  про  горе  серцем  чулим,
Підійнявши  братовбивства  стяг,
Бо  чужинські  мури  перетнули
Всі  шляхи  свободі  в  майбуття.

Що  то  ярликів  і  хартій  груди,
Лови,  учти,  келихи  п’янкі,
Коли  обрій  цілиться  у  груди
Сотнею  гартованих  клинків?

Задуми  –  як  Вавилонські  вежі  –  
Падають  на  вільну  нашу  путь.
Вже  давно  здобуто  незалежність,
Та  взаємозгоди  –  не  здобуть.

Киньмо  ігри  в  месіанський  етнос,
Знов  минуле  кличе  на  турнір!
Хай  у  душах  закняжіє  єдність
І  здійме  народний  дух  –  до  зір!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101309
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2008
автор: Діма Княжич