Надто сильні ліси зеленими,
Надсуворі горби вночі.
Тяжко-важко боротись з темними:
Соловейка цькують сичі.
Недомовлені, недописані
недомірки недопричин.
Наче трави, що вже покошені:
Вирок… постріл…та не один.
Перемовчені, перетовчені
у весіллі «дурних людей».
Скільки, стільки століть не навчені
Лізуть в петлі безглуздь-ідей.
Є зневолені, є нескорені,
Є байдужі, мов без очей…
Душ манкрути ви недомолені,
В сиротинці свої дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2024
автор: fialka@