Ми люди, зорі одинокі в пустоті,
Що так палають, і згорають тихо.
Безмежний Всевсіт відкривається в житті,
А ми не бачим, і шукаєм лихо...
-
Давай заглянемо крізь клопоти буття,
І досягнемо чистоти - яскравість зору.
Кохаймо все живе, по совісті, без докору,
Повага до Творця і до Творіння Рук.
-
Ми люди - залишаймося Людьми!
Ми в цьому світі просто пасажири.
Життя це спалах у часовому вирі,
Життя є дивним сон, а Вічність набуттям.
11/02/2024
–––––––––––––––
картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2024
автор: Олесь Франк