Гойдає вітерець стару фіранку,
Порушуючи тишу мовчазну.
Ранкове сяйво, кави філіжанка
Вертають раптом сиву давнину.
Дитинство, заколисане в любові.
Рожеву казку юності стежин.
Ілюзії омріяні, воскові
Й, застиглі в часі, миті зі світлин.
Летять роки, зникаючи у вирі,
А з ними йде і магія життя.
Гаптує доля на життєвій ниві
То чорне, то барвисте вишиття.
Ранкове сяйво, кави філіжанка
Згубили в чарах ночі дивний сон.
Лишаючи заграви на світанку
І спів пташиний з вітром в унісон.
07. 05. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: laura1