Півонії заквітли у саду,
розкрили діамантові корони,
мов чаші із настоєм на меду
і золотом пилку на серці лона…
Півонії заповнюють сади –
вельможні, дуже чинні в осипанні.
У білі та рожеві їх меди
пірнають ярі джмелики, в нірвану…
Півонії розкрились у саду…
Який вже рік вони у нас від мами?
Плекаємо їх вроду до ладу,
щоб сипали квітчасто пелюстками…
Кохана, ось півонія пажем
підносить діамантову корону
для тебе - найкоштовнішу. Візьмем?
Бо падає під ноги безборонно?
І стежкою підемо, де дріади,
півонії й дерева вечорами
весняні будуть слухати рулади,
які летять услід за цвіркунами…
©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Hmelyar