В час, коли мовчать гномони*
Й невгамовні метрономи,
Сивий Кронос доручає
Час розмірити дощами.
Тож, по даху і бруківці,
Нагорі й в глухій низинці
Дощ і вічність небо крають
І краплями виливають.
Дощ хвилинами стікає,
Ріки часу напуває.
Ріки зносять в небуття
Сухе листя, мов життя.
Під небесним оксамитом
Мерехтять сріблясті миті.
І висить в повітрі тісно
Перламутрове намисто.
Дощ нанизує перлини
На довгі, гнучкі години
І вдягає, мов прикрасу.
Зараз він володар часу.
* Гномон - давній астрономічний інструмент для вимірювання часу, елементом якого є вертикальна жердина, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик. (Вікіпедія)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2024
автор: Емма Конвалiя