У святу залу промені світанку
Ллють кольорові вітражі,
Мечі сліпучих їх серпанків
Мережать простір, як ножі.
Завмерлий час, ще пил без руху,
Світи зіниць повіки закривають,
І тиша, тиша –
ні слуху, ні прослуху,
Ніби живі тут не бувають,
Ніби їх тут не сповідають.
Та душі їх, вже відпочилі в ніч,
Звільнені сповіддю гріхів,
Світами розлітались, врізнобіч,
Старого не лишаючи слідів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2024
автор: Ivan Kushnir-Adeline