СЕЛО ВЕЧОРОВЕ
Земля наситилась за день весняним соком,
в ніч благодать пливе легка, немов пір’їна.
Долинула з тернини й ніби ненароком
щемливо стисла груди туга солов’їна.
У вулик з медозбору повертає бджілка –
жива краплинка в дивовижній позолоті.
Киває вітер тихим спокоєм з причілка
на білизну садів, готових до польотів.
Ген бовваніє на стовпі гніздо буслихи,
бузько чомусь забрався на вишневі дрова.
Травневий вечір справді не буває тихим,
насичена теплом і гама кольорова.
Без куряви ступають слід у слід поважно
із пасовиська, втомлені за день корови.
То ніби дивним плачем, то ледь-ледь протяжно
крик сойки долинає з темної діброви.
Дарує вечір пишність новизни і щастя,
немов митець пейзажі в дорогих оправах.
Жаль, повечір’я стримати ніяк не вдасться,
воно небавом зникне в соковитих травах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2024
автор: Полісянка