На цей раз вітер! В Небо гілля
Підносить оку жовто-синє.
Немає гніву на світанку -
Тече Дніпро, у вирій лине…
На юному коліні сонця
Тут після вранішньої зливи,
Мотуззя час вплітає в жорна
У хащах з темної кропиви.
В ланах миттєвої осоки,
В зненацьких стовбурах акацій,
У косах з верб надміру щільних,
На тлі набутих декорацій -
Одвічні тут болотні мавки ,
Яскраві зОрі тут вечірні
Й блукають босяка Плутархи
Незнані... й світу не співмірні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: bloodredthorn