З гори!

Поема


                 Святій  Трійці  —
                 Безпочатковому  і  Вічному  Світлу,
                 в  Якому  нема  ані  тіні  зміни  або  перетворення,
                 і  Всеславній  Богородиці  
                 все  ж  з  шумом  і  любов’ю  присвячується



Лице  як  раз  на  рік  у  мене
в  очах  небесні  цикламени
й  слово  не  соромно  й  не  стидно
слово  як  в  серці  —  то  й  в  лиці
                                                               це  видно
слово  стрельнЕ  —
й  в  серці  торнадне  слово
і  блискавка  —  і  —  загориться  дух  раптовий


Лице  як  раз  на  рік  у  мене:
лиця  їх  раз  в  житті  —  шалені
в  очах  їх  пахнуть
неба  цикламени  —
Іде
Іде
Іде  
у  вічне  Місто  —  Переможець  смерті
                                                         весь  в  юрбі  й  в  знаменах!!!
                                               ми  тут  даремні?
                                 слова  —  в  морях?
                                                     слова  горять!
блискавка  й  грім!  —
                                                       вийти  й  зустріть
                                       Царя!!


Це  завжди  назавжди  —  фронти  горять
чого  там  як  собачка  в  мурах  хекать
раптово  це  серця  горять
щоб  не  мухрижитись  й  не  бігать  
                                                                       все  далеко  —
(як  коротко!
й  як  це  просто)
                             вийти
                         і  зустріть
                             Царя!!


             шур  в  Місті  бігав  й  хекав
                 так  вийшов!  —  хто  уявлень  і
                                                                           помилки  —  спекавсь!..


З  гори  повзе…
                 майже
яйцеголових  зелен-корабель
                             під  стягами  з  небес
         зілля  широкі
   швир  часу  й  дня  —
                       лад  вічности
                           на  ладі
                                   ока



           і  глас  небес
       й  нарізані  гілля-гілля!
       і  глас  в  словах  —
                       кипить  —  докупи  все  зілляв!



         «Осанна  в  вишніх!»
                     Небо  й  земля!

                               «Благословен
                                 хто
                                 йде  —  в  Імʼя
                                               Господнє!»
           й  радість  ввілляв
             в  пилі  радість  —  як  стяг  
                                   підняв!


лиця  ці  радісні  й  шалені
раз  запах  неба  —
                               неба  цикламени
               як  все
               збігається
                         й  —
               все  з  нами
                     все  бурунами
             а  з  діток  —  ввись
                             «Син  Давидів!»
                             «Осанна  в  вишніх!»
                             «От  —  Цар  Ізраїлів!»

«Мовчіть!»  «І  що  —  дитинне  замовчить?»


           «Кажу:
                     як  ці  замовкнуть  —
         враз  каміння  закричить.»

         Фора
суне  у  мури
все  повітря  дзеленчить
Лице  як  раз  
       на  рік  
       у  мене
В  очах  
       небесні  цикламени


28.04.2024,  В’їзд  Господній  у  Єрусалим;
з  причастям!
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович