Так промені прадавнього Коринфу
Є перевтіленням непізнаних манер,
Бомонду жабенят, що споживають лінгву,
Слонів, що вибігають на пленер.
Світ той, що бачимо (як завжди ) невидимий
Так як хотілося б! - Не квітнуть камінці!!!
Не мрійником - героєм місиш глину
На дні берлог, де ваблять манівці -
Казав Софокл, ще в 19 років!
Йому ведмідь відповідав: - Сонет!
Припнеться в полудень поет, втече з уроків,
З гіллякою верби, в намисті із монет.
Краплак залитий в амфору Есхіла,
Від Сонця схований, що полуднем бринить.
Скажи й мені, допоки не зомліла
В оливах срібних прижиттєва мить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2024
автор: bloodredthorn