Я кидаю листи, як під ноги – ворожі знамена,
У портал забуття, де ні щастя, ні горя нема.
Там розбиті серця спочивають, мов листя черлене,
Що вже снігом розлуки легенько торкнулась зима.
Там літають казки, ніби виткані з пам'яті хмари,
Нездійсненні бажання на тлі гіркоти майорять...
В потаємні світи, де згорають любові примари,
Залітають листи. Та кохання слова – не горять.
21.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2024
автор: Ірина Лівобережна