Невтішні клопоти залишились позаду...
Збираюсь з силами...Іде весна...
В довкілля розквіті шукаю я розраду,
П’янить пробуджена краса земна.
П’янить...Живе із мертвим резонансно...Вічно...
Шумлять на вітрі ленти на хрестах...
Пташки співають на гілках дерев так дзвінко...
В душі любов...Стікає в безвість час...
Вклонюся до землі біля могил, що поруч,
Із вій змахну непрошену сльозу.
"Спочиньте в мирі, рідні тату й мамо, в горі,
Не полишайте ви мене одну."
Піду по стежці, цвітом встеленій рожевим,
Тиху печаль у серці понесу...
Хлюпнеться в грудях пам’ять промінцем миттєвим -
На все тепло батьківське збережу...
22.04.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2024
автор: Валентина Ланевич