Колись буде тихо і мирно довкола,
Діти спокійно ходитимуть в школу,
Усі розпакують тривожні валізи
І може в відпустку з сім’єю поїдуть.
В додатку «Тривога» не буде потреби,
Боятися обстрілів більше не треба,
Додому повернуться з фронту солдати,
Бо більше не треба буде воювати,
Підвали і паркінги не для ночівлі,
Нарешті все добре. Нарешті ми вільні!
Міста відбудуємо, наші домівки,
Та туга у серці із нами навіки...
За тими, хто вже не вернеться додому,
Не скине рюкзак, не розкаже про втому,
За дітьми, що більше не підуть до школи...
Когось, не обіймемо більше ніколи...
Колись я писатиму зовсім про інше,
Війна буде спогадом в книгах і віршах...
Та в серці болітиме довго, я знаю...
Із вдячністю тим, хто мій дім захищає!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2024
автор: Марія Скочиліс