Сонце безликої правди
Світить!-не спопеляє!
З мінімумом запевнень,
Мовби заради Бога.
Від одкровень прийдешніх
Вже не очікуєш радість -
Смерть не жене з порогу
Світло його примарне.
Тугою тягне по жилам,
Не оголяючи суті,
Пиху чужу не спиняє,
Не пам’ятає днів.
Промінь його безсилий!-
Креслить лиш тінь на грудях.
Господи! Покажи -но
Світло інших світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2024
автор: bloodredthorn