Покликав якось старенький батько свого дорослого сина і промовив:
- Прожив я, синку, довге життя. Усе в мене є: і хороми двокімнатні в 50 квадратних метрів, і карета з сорока кіньми („запорожцем” зветься), і чимале грошове утримання ( пенсія в 360 гривень), усе нібито, тільки пташиного молока для повного щастя і не вистачає. А так кортить, хоча б перед смертю їм поласувати.
Почухав потилицю син (треба батьку догодити) і почвалав, правда не світ за очі, а до найближчого супермаркету, там і знайшов коробку цукерок з написом „Пташине молоко”. Приніс старому гостинця: „Ось, тату, скуштуйте”.
З’їв той цукерку і помер...
Може ті ласощі не свіжими виявились, а може, просто відвикли шлунки наших пенсіонерів від таких делікатесів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101148
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2008
автор: morozovlit