І сонячний і прохолодний ранок,
Я тверезію від щасливих снів,
Розсадою зацвів мій ґанок,
Надією великих врожаїв.
Город ожив після морозу,
Земля пухка, як жінка, во єси,
Як не міняй ту сонну позу,
Сну все одно сягнеш краси.
Парує ґрунт під сильним плугом
І сиплеться зерно в посів,
Повніє листом ліс за лугом,
З плеча спадає тисячу років.
Надієшся і віриш, як ніколи,
У справедливості небесні і земні,
Що повернусь до тебе, моє поле,
Якщо живим залишусь на війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2024
автор: Ivan Kushnir-Adeline