Коли неосмислено раниш,
по крихті роздрібнюєш сон.
Сиренами, криками сов
Неспокій озветься, товариш.
Скубеш пасма дум із подушки:
Насмикаєш за ніч – мільйон.
Війною стривожений сон
не вразь іще й ти, легкодушно.
Чужими? Ворожими є ми?!
Накриє лавина гризот.
Невже ображати приємно?
Безсоння... Світанок от-от.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2024
автор: Білоозерянська Чайка