Десь старість буянить, згасаючи...
Погляд злий, підозрілий, нав'язливий,
у зіницях очей, блукаючий.
У пам'яті глибинній
за брамою важкою
із багатьма засувами
заховане все добре.
В остатку на поверхні
погане хазяйнує:
і рве, і дориває
тоненькі світлі спогади;
любові дотики іззовні
вщент руйнує.
Образи, смуток, ревність,
нікомунепотрібність,
печаль і сльози горя
з маленьких виростають
у величезні гори.
Прямолінійна впертість
до саморуйнування,
прискіпливість до всього,
нав'язливість свого,
десь хитрість домінує,
приниження себе
і меншовартість -
все те, що лиш руйнує.
З ким не збігаються думки-
отримає образу, висловлену вбік,
а в очі скаже: ти права.
Цей незбагненний світ -
у такий вік, як 82...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2024
автор: NikitTa