О як часу ріка пливе,
І обіймає у розчуленні,
І це життя, і це є ключ
Її в Святім ось цім зануренні…
У даль поглянь, як лист шумить
В цвітінні й знову у оновленні;
І зріє плід, всьому свій час,
Як миті наші в цьому Творенні…
Так не турбуйся, не страждай,
Не поспішай у своїх судженнях
І не нав'язуй їх другим –
Сядь в позу лотоса в час вмиротворення…
Бо час священним є для нас,
Дарований благословенням –
Цінуй його, з Творцем він в нас,
Ось це і є Небес бажанням…
В'ячеслав Шикалович
18.04.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Променистий менестрель