День тихо лепече в багрянім пурпурі
Знов тіло героя додому везуть
І сонце на небі у срібній зажурі
І споловілі очиці ховають сльозу.
І штрикнули серце опалені рани
Душа заридала, спиняється дих
О Боже Всевладний чому ж ти так рано
До себе в доокруж береш молодих.
Кортедж проминає в сповільненім русі
Забамкав сполохано дзвін навздогін
Вдивляються очі в труну на обрусі
І важко піднятись з закляклих колін.
с. Парище
17. 04. 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2024
автор: Vasul_ILkovuch