Повернення полонених
Вони повернулися з пекла-полону…
Твої, Україно, це доньки й сини…
Дивився Господь із небесного лона –
Якими ж худими були всі вони!
Надщерблені душі… Тіла їх – у ранах…
Лиш очі ясніли від щастя і сліз…
Цивільні це люди й війни ветерани.
Усіх об’єднала до ворога злість.
Вони повернулись на землю, ту рідну,
Ізвідки пішли в неприкаяний світ.
Зигзагами долі стелились – не рівно,
Тому й постаріли на декілька літ.
Ось перші дзвінки найдорожчим: «Я вдома…»
Той землю обняв, тихо небу моливсь…
Далеко кудись заховалася втома…
Нарешті! Нарешті їх мрії збулись!
Не раз пригадають ці миті колись…
Пливтимуть над ними літа, зими й весни,
Загояться рани, хоча й не у всіх.
З золи і вогню Україна воскресне,
Лунатимуть всюди і пісня, і сміх!
11.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2024
автор: Ганна Верес