[i]І той занотує, що вміє чекати...[/i]
Упало сонце в нішу тепло-гір
І тепла повінь сповнила октави.
Ми досі тут - між біло-синіх зір,
Ми досі в ночі, мов наземні трави...
Якби ж ті хмари знали всі життя,
Що руки їх скидали в сизі ві́рші.
Якби ж горіли всі серцебиття
І знали місце чорно-білі ніші.
Та що ж казати, хай воно "якби"...
Чекають щастя теплі пори року.
Де пада відчай, повно там журби,
Де кане тиша, думи вірні току.
І все ще буде, хай тепер "колись",
І все ще стане, змушеним чекати.
Мої слова вже більше не чиїсь,
А наші весни - тільки НАШІ шати...
10.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2024
автор: Сара Ґоллард