Цілющу вологу любові в сипучі піски.
Сяйнули росою на мить. Зняв розгонистий вітер.
В фінал – пустота порожнечі. Ніхто і ні з ким.
Морфей, син Гіпноса, жагу, біль і ненависть випив.
Дні змив календар. Відцвіли, відплодили сади.
Зібрала себе по краплині з нектару і сяйва.
Планета дарує в щедроті дива і світи.
Вібрую від світла у цноті, від радості драйву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Пісаренчиха