Неспівмірній Матері Божій
присвячується з любов’ю
От біля моргу вишні квітнуть!
Дні-аудити
З цікавістю…
І того разу ви не змогли
від мене зарядитись
щоб дні позадкували!
А ви
В них
Коротко
Щоб оцінити…
Стояти у вогні і світлі
Вдаль зоріти!
В весні — це в сні,
Квіт опаде!
Якщо те щ о с ь у серці благодать не зрушила…
(це світ гряде
і цвіт як де
і вже суцільно і не заряжать) —
то нащо мені далі говорити?
Три жінки — Костянтину Копроніму-імператору
Й купу дітей прийшлося народити
І лиш Анфуса в Омонії спасла себе…
душі спасла…
Цим я хотів вас зарядити…
не говорити
що пошлю
слово-посла
А Копронім з іконами
все воював
тільки любов і зрушить — з точки смерті!..
( з «мертвої точки»)
а любов знала куди йшла
й прийшла…
12.04.2024, день памʼяті ігумені
Анфуси* Омонійської;
Київ —
третій вибір Богородиці
* Анфуса — квітка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович