Абрикосовий цвіт у кохання:
справжнє, знаю, повік не відпустить.
Казка перша, надумана, рання,
облітає пониклим пелюстям.
Справжнє,знаю, повік не відпустить:
у цвітіння вертатиме спогад:
Абрикосовий сніг білить густо,
розчаровано впавши під ноги.
Казка перша – надумана? Рання?
Чи мороз по беззахисній стукнув?
Закружляла в повітрі востаннє
наречена в омріяній сукні.
Облітає поникле пелюстя,
невимовно привабне медами.
У нектарі чуттів тих гублюся:
абрикоса своє нагадала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: Білоозерянська Чайка