Та що ж - Любов?! Чи розуміють ті,
Які говорять, - знаються в любові ,
В думках, - утіхи тіла на меті,
Для цього є усі передумови.
Як розрізнить небесне і земне?
Де є вона - Любов? А де - Кохання?
Коли палає кров? Кого це омине?
Коли душі тривожать поривання?
Що бачать очі, - це іще не все,
Душа мовчить, закрите третє око...
Коли Макар собі телят пасе,
Чи дума він про щось таке високе?
Опівночі погляне якось ввись,
Душа незнано наче затріпоче...
Яка краса відкрилась! Ти дивись!
Зірки палають, як дівочі очі!
Лиш туга хилить голову униз
Поволі погляд пада знову долі.
Вогонь тремтить, шипить спокволу хмиз...
Любов! Кохання! Де ти, моя Доле!
P. S.
Як кажуть, боже - Богові! А те ,
Що роль в житті важливу наче грає,
Воно не грішне, хоч і не святе.
І щастя є, що раю відгук має!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2024
автор: Рунельо Вахейко