Дивак

«Чому  стоїш  під  цими  липами?
Вони  старі  і  нахиляються.»
             «Їх  листям  сонце  сяйно  грається,
             Мов  люстерця́ми  старовинними.»

«Що  ти  побачив  в  темних  вікнах?
Ці  вікна,  мов  мерця  очниці.»
             «Ні,  там  блукають  таємниці,
             Й  луна  тягуча  пісня  вітра.»

«Чого  ідеш  стежками  дикими
Попід  бузком?  Він  осипається.»
             «Під  стежкою  водиця  грається
             Пелю́стками  лілово-синіми.»

«Куди  ти,  друже,  знову  квапишся?
Куди  біжиш  під  злими  зливами?»
             «До  верб,  що  в  дощ  стікають  мріями
             Й  туманом  дивним  огортаються.»

«Куди  ти  знов?  Там  сич  кигиче.
Загубишся  в  краю  лісному.»
             «Цей  шлях  веде  мене  додому.
             Ти  чуєш?  Він  мене  вже  кличе.»

«То  птах  кричить,  і  вітер  звився.
І  очі  хижаків  палають.»
             «Сліпак,  то  зорі  висипають
             У  озері,  що  вкрай  узлісся.»

Відтоді  друга  він  не  бачив.
Вже  й  пам'ять  зрадливо  марніє.
Лиш  іноді  як  дощик  сіє,  
Верба  по  ньому  тихо  плаче.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2024
автор: Емма Конвалiя